Передплатна кампанія - 2020 триває! Наш індекс: 61250.

Банери

Уманська зоря

Останні публікації

Погода

ХОБІ НАДІЇ ПАВЛІВНИ

Про те, що Надія Білецька з Громів веде генеалогічне дерево, я дізналася випадково. Зацікавилася. Зустрілися. Дізнавшись про мету мого приїзду, Надія Павлівна розвела руками: «На жаль, наше дерево роду зараз на «реставрації». Перший його запис датований 1870 роком. Більш як за століття рід «розрісся», доводиться вдаватися до   ширшої конструкції. А ви не соромтесь, заходьте до хати. Маю іще одне хобі, може, і вам сподобається».

15

 

Оселя Надії Павлівни сяє яскравим колоритом квіткової художньої вишивки. Зі смаком добрані кольори милують зір. Квіти не химерно-екзотичні, а знайомі з дитинства: горді своєю вродою нарциси, величні корони тюльпанів, пломенисті сонячні голівки чорнобривців, тендітні скромні ромашки, небесно-блакитні вічка волошок… Кожна річ інтер’єру, створена руками умілої господині, ніби має живу душу. 

 

Надія Павлівна знає історію і значення кожної квітки:

— Чорнобривці – це материнська любов та захист; мальва символізує любов до рідної землі, до батьківської хати; мак оберігає від зла і є символом збереження роду; ромашка – квітка кохання, ніжності, вірності…

16

І все ж на візерунках переважають троянди. Символи сонця, любові та милосердя.

Ручним рукоділлям господиня займається давно.

— Мій перший учитель — мама. Я любила спостерігати, як вона дов­гими зимовими вечорами відтворювала справжню красу на тканому полотні рушників — хрестик до хрестика. Згодом мені хотілося спробувати щось нове і я кілька разів змінювала техніку вишивання: гладдю, бісером, мережкою. Зараз вишиваю шовковими, атласними, гофрованими стрічками різних розмірів і кольорів.

— Ви живете активним пов­ноцінним життям, та й господарство маєте чималеньке. Й онук ось не відходить від бабусі. Як з усім справляєтеся? — запитую господиню.

Надія Білецька щиро усміхається:

17

— Господарством у мене «завідує» Микола. Чоловік. Найменшого онука, коли йду на репетицію до сільського Будинку культури, відводжу до батьків. Люблю читати. Не лише «Уманську зорю», а й «Сімейну газету» та «Газету по–українськи» передплачую. Коли працювала, не мала часу на вишивання. Зате зараз… Беру в руки голку і ніби перевтілююся. Забуваються повсякденні клопоти, зникають роздратованість, розгубленість. Натомість приходять творчість, фантазія. Вишивати – легко. Для цього не потрібно особливих умінь. Головне — терпіння і бажання.

— А маєте свою «фірменну» страву?

18

— Всім дуже подобається торт «Равлик». Коли у Будинку культури святкували День людей похилого віку, для запрошених пенсіонерів, а їх було більше сімдесяти, я готувала цю смакоту. Це звичайні налисники, які вміє пекти кожна господиня. Для тіста беру 2 яйця, 2 склянки молока, 1 склянку борошна, 1 чайну ложку цукру, дрібку солі, 50 г вершкового масла. Збиваю вінчиком яйця, додаю молоко та знову збиваю. Потім вливаю розтоплене масло, всипаю сіль і цукор. Борошно підсипаю потроху. Тісто на деякий час відставляю, а потім смажу тонкі млинці. Частину з них згортаю тонкою трубочкою з сиром, розтертим з жовтками та цукром, іншу — з маком. Складаю шарами у форму для запікання, встелену пергаментом, згортаючи кожен млинець равликом, по колу: нижній — з сиром, поверх нього — з маком. І так кілька шарів. Потім готую заливку: 3 яйця, 3 столові ложки борошна, 5 столових ложок сметани, 50 мл вершків (10%)  змішую, щоб вийшло не дуже густе тісто, й заливаю зверху млинцевий равлик. Випікаю в духовці при температурі 180ºС приблизно 30 хвилин. Коли торт прохолоне, перевертаю його на блюдо, нарізаю порційними шматками і подаю до столу.

У кожного господаря є свої уподобання і смаки, якими можна перетворити оселю на  приємний і гостинний куточок.

Підготувала Любов ГОНЧАРУК