Передплатна кампанія - 2020 триває! Наш індекс: 61250.

4З 1989 року Олександр Соколенко працював завідувачем дитячого відділення Уманської інфекційної лікарні. Після об’єднання у 2015 році дитячого і дорослого відділення, він очолив колектив. І ні на мить не шкодує про обраний шлях, адже займається улюбленою справою — лікує людей.

Інфекційне відділення КНП «Уманська міська лікарня» визначене лікарнею першої хвилі для госпіталізації пацієнтів з COVID-19. Відділення приймає на лікування пацієнтів з міста, району і 9 навколишніх районів. Тому і перший в області пацієнт з підозрою на коронавірус ще в січні проходив обстеження і лікування в уманському інфекційному відділенні.

Перший хворий з підтвердженим діагнозом, перше немовля з COVID -19 також були пацієнтами відділення.

Як інфекційне відділення Уманської міської лікарні пережило пікові моменти епідемії, які виклики і проблеми вдалося подолати, розповідає завідувач відділення, лікар-інфекціоніст Олександр Соколенко:

Це був справжній виклик

Останніх років 100 пандемій у світі не було. А значить, і досвіду, і відповідних знань. Ніхто не знав, що робити. Але завдяки колективу, завдяки тому, що ми згуртувалися і підтримували один одного — ми справилися з цим завданням. Важко було і фізично, і морально, і психічно. Навантаження в пікові дні були максимальні. Чесно кажучи, були і доволі песимістичні настрої, «опускалися руки», хтось плакав від утоми і страху. Разом ми справилися. Ми напрацювали власний алгоритм роботи відділення в екстремальних умовах і зараз вдосконалюємо кожен етап цієї роботи. В перші дні важко було йти до хворих, але ми знали: якщо не ми, то більше ніхто. Це наша робота, адже у кожного з нас є досвід праці в інфекційному відділенні, є знання, вміння і розуміння ситуації. Тому відзначити когось особисто не можу, адже кожен на своєму місці доклав максимум зусиль, аби допомогти людям. Були такі, що пішли з відділення, звільнилися. Але ті, хто лишилися – всі працювали самовіддано, тому список співробітників відділення — це список тих, хто захищав місто від пандемії.

5

Коронавірус згуртував людей і показав їх найкращі якості

Ще одним не менш важливим нашим завданням було не заразитися самому і не наразити на небезпеку весь колектив і свої родини. Від цих викликів люди ставали близькими один одному. По-іншому почали ставитися до колег, більше допомагати, підтримувати, співпереживати. Наша робота і побут спочатку були організовані так, що ми практично місяць працювали без зміни, без вихідних, без відвідувань родин. Це було виснажливо, перш за все психологічно. Більшість колективу відділення − це жінки і в кожної з них є діти, родина. Тому до всіх навантажень по роботі додалася і туга за рідними. Було всього: і сліз, і істерик. Але, дівчата допомагали одна одній порадами, жартами, співчуттям.

Підтримка моральна від колег багато варта, тому і впоралися. Потім організували «вахти» по 10 днів, працювали і відпочивали позмінно. Це вже було значно легше.

6

Нас підтримали всі

Коли все почалося у січні-лютому з усіх центральних каналів заявили, що медицина повністю забезпечена, мовляв, ми готові, в нас усе є. Але насправді, на той час цього забезпечення не було. І максимум зусиль доклали адміністрація лікарні, міський голова, міська рада, щоб забезпечити нас усім необхідним. Показово, що в перші пікові дні нам засоби захисту передали швидка допомога і санітарна служба. Вони реально поділилися з нами тим, що в них було. Ми про це пам’ятаємо. Відзначу особисту роль міського голови Олександра Цебрія, який дійсно доклав величезних зусиль, щоб організувати, аби у нас були в достатній кількості засоби індивідуального захисту і все, що потрібно в такій ситуації: респіратори, костюми, маски, щитки, комбінезони. Так само ми отримали і засоби для забезпечення стерильності, знезараження. Весь цей час нас харчують коштом міського бюджету, після роботи ми відпочиваємо в готелі-гуртожитку, а вже закінчивши «вахту» після повного обстеження можемо йти додому і побути з рідними. Наше відділення обслуговує людей хворих на COVID з усього округу − це навколишні села і сусідні райони. Ми спілкуємося з колегами і я повинен визнати, що так як до ситуації ставиться міський голова Олександр Цебрій – конструктивно, небайдуже, оперативно, так до медиків не ставляться ніде. Кожного ранку о 8 годині я доповідаю йому про кількість і стан пацієнтів, про проблеми, які виникають. Він знає всіх проблемних хворих, також спілкується і підтримує їх. І від себе особисто, і від колективу, хочу подякувати міському голові за розуміння і конструктивну дієву підтримку. Також хочу подякувати бізнесменам міста Умані за їх спонсорську допомогу. Вона нам дуже важлива. На диво, ця ситуація об’єднала людей з різних політичних платформ, нам допомагали представники різних партій і всім за це велике спасибі. Власне, нам допомагали всі, до кого ми зверталися і ті, до кого ми не зверталися. Є люди, які передавали упаковку масок чи перчаток, бахіл і не називали себе, а просто передавали для медиків інфекційного відділення. Це надзвичайно важливо було в той момент і найголовніше було відчувати, що люди за тебе переживають, що їм не байдуже.

7

Взагалі, приємно здивували уманчани своїм толерантним, розумним ставленням до ситуації, співчуттям, розумінням, небайдужістю. Умань справжнє європейське місто, яке конструктивно вирішує всі проблеми, що виникають. Це дуже важлива підтримка для всіх нас.

8

Треба навчитися жити «в ритмі COVID»

Найскладнішим було перебороти страх, відчай і депресію, які панували не лише серед медиків, але в суспільстві в цілому. Кожен хворий, окрім медичної допомоги, потребує і моральної підтримки. Буває, коли хворому трохи легшає, відступає перший страх і минає паніка, він рветься додому, свариться з лікарями: «навіщо тримаєте мене в лікарні». Доводиться пояснювати, заспокоювати і доводити курс лікування до кінця. Нам всім треба навчитися жити по-новому. Коронавірус нікуди не піде. Сподіваємося, що жарке літо призупинить його, але швидше за все, на осінь буде нова хвиля. Так вважають всі інфекціоністи. Тому прошу не забувати про всі карантинні заходи, які треба виконувати розумно: туди, де є скупчення людей, обов’язково надягайте маску, вдома ретельно мийте руки, по можливості, обробляйте дезінфекторами речі, гроші, все те, що було в чужих руках. Боятися не треба, ми вже всі трохи навчені, але і розслаблятися поки ще зарано.

9

ВОНИ ЗАХИЩАЮТЬ МІСТО ВІД ПАНДЕМІЇ

Співробітники інфекційного відділення КНП «Уманська міська лікарня»

Лікарі: Олександр Соколенко, Валентина Ліповська, Зінаїда Крамаренко, Петро Ковдюк, Інна Нікітенко, Юлія Гуржин.

Медсестри: Яна Лановенко, Зінаїда Микинда, Галина Радзівіл, Юля Щербенко, Інна Щербина, Валентина Щегельська, Інна Точініна, Лілія Насальська, Наталя Хащеватська, Світлана Ящук, Людмила Яковенко, Тетяна Старостенко.

Молодші медичні сестри: Надія Безкоровайна, Любов Загранична, Наталія Гриб, Катерина Кошельна, Олена Косенко, Оксана Насальська, Галина Осітнянко, Марія Новіцька, Юлія Живогляд, Олена Пастернак, Зоя Пиж’янова, Катерина Соловей, Ольга Сальницька, Лідія Сенько.


Розмову записала  Аліна КОВАЛЕНКО
Фото надані старшою медичною сестрою інфекційного відділення Лілією НАСАЛЬСЬКОЮ