Передплатна кампанія - 2018 триває! Наші індекси: 61250 та 23441.

Як і в кожному селі, в Гродзевому шанують історію своєї малої батьківщини. У збереження правди про майже столітній відрізок життя села великий вклад вніс вчитель місцевої школи М.П.Чопенко та його колеги, а по­тім і працівники сільської ради. З вдячністю згадують тих, хто закладав підвалини колективного господарства, важкою і самовідданою працею примножував його здобут­ки, будував і створював об'єкти соціальної сфери, які слу­гують і сьогоднішньому поколінню.

Селяни прагнули до знань

Приміром, цікава історія заснування в селі школи. В 1918 році в Гродзевому були лише початкові класи, діти навчалися в аварійному, не­придатному для цього попів­ському будинку. Однак бать­ки, які мали дітей, прагнули, аби їхні нащадки здобували освіту в кращих умовах. Роз­повідають, що група чолові­ків стала оббивати пороги в різних районних інстанціях, щоб дали дозвіл на будів­ництво школи, і таки досягли свого. В 1928 році за про­ектом уманського інженера Воробйова почалося будів­ництво навчального закла­ду. Характерно, що зводи­лося приміщення на кошти самих селян: кожен житель вніс по 20 копійок з кожної десятини землі. Та й біль­шість робіт на будові вико­нували також гродзевчани. Уповноваженими по будівни­цтву були: Є. Мовчанюк, М. Шаповал, П.Перетейчук. Сто­лярні роботи виконували Ва­силь Білоус, Терентій Мовчанюк, Іван Чопенко, Давид та Дементій Войченки, Йосип Новіцький, Григорій Білоус, Артем Попов. Активно пра­цювали на будівництві і голо­ва сільської ради Степан Солодчук та Макар Попов.

Камінь, цеглу та інші бу­дівельні матеріали возили кіньми з Умані. Щоб були міц­нішими стіни, в розчин до­давали курячі яйця, які приносили сільські люди. Бу­дівельним матеріалом для підлоги стали дуби, які були посаджені за селом на хуторі ще за часів гетьмана Богдана Хмельницького. Двері та ві­кна виготовили з сосни.

В 1930 році школа-семирічка відчинила двері для своїх учнів. Першим її дирек­тором був П.Б.Скоропад.

Та в роки війни школа зазнала руйнації. Німецькі війська, що ввійшли в село, зробили в ній казарму та роз­містили тут штаб. В одній частині приміщення стояли їхні коні. А коли фашисти від­ступали, то мали намір піді­рвати школу, та не встигли — радянські війська наступа­ли стрімко.

Після німецької окупації школу відбудовували всім селом. На відновленні цієї народної будови працювали і старі, і малі: місили глину но­гами, закладали вікна, бо не було скла, робили нові две­рі, настилали нову підлогу. В цьому ж приміщенні після ві­йни був тимчасовий клуб, в якому ввечері збиралася мо­лодь, демонстрували кіно­фільми, танцювали.

До речі, Гродзевську шко­лу відвідували й діти з Сушківки аж до 1950 року, поки там не збудували свою шко­лу. Тож класи були перепо­внені — по 30-40 учнів, але діти охоче навчалися, праг­нули здобути знання.

Сільську бібліотеку створили самі

Цікава й історія засну­вання сільської бібліотеки.

Її створено в 1948 році і по­будована вона на місці, де нині зведений обеліск Сла­ви. В повоєнні роки цей за­клад не фінансувався, тож книги приносили сюди самі гродзевчани. Першим біблі­отекарем був Євген Чопенко, який вів облік книг в окремо­му зошиті. Спочатку тут було всього лише 15 книг, потім — 50. Керівництво села бачило, що люди тягнуться до книги, і стало виділяти на придбання літератури по 10 карбованців у рік. А з 1960 року бібліоте­ка стала фінансуватися дер­жавою, і на початок 1961 року у її фонді було вже 300 книг, кількість яких поповнювалася з кожним роком і нині до по­слуг читачів 5300 книг. Більш як 30 років несе своїм одно­сельцям мудрість друкова­ного слова Софія Петрівна Хворостяна.

Від перших паростків колективізації...

Гродзевські жителі від­значилися своєю високою самоорганізацією і під час колективізації. Першу спіл­ку по колективному обро­бітку землі, до якої входило сім бідняцьких сімей, було створено в 1923 році і назва­ли її іменем Т.Г.Шевченка. Мали селяни «на озброєнні» всього 3 коня та один плуг. А наступного року 10 сіль­ських сімей заснували СОЗ «1 Травня».

Суцільна колективіза­ція почалася в Гродзевому в 1929 році, коли було ство­рено 5 колгоспів, які через рік об'єдналися в один — «Третій вирішальний». Акти­вістами їх організації були Ф.Поповіченко, Ф.Низова, С.Солодчук, І.Огородник, Г.Попов, голова сільської ради Г.С.Лисий.

Через два роки колгосп був перейменований і став носити ім'я Жданова. За ним було закріплено 1958 га сіль­ськогосподарських угідь, в тому числі 1857 га ріллі. Очо­лив колгосп Яків Тимофійович Пугач. В господарстві ви­рощували зернові і технічні культури, мали тут розвину­те м'ясо-молочне тваринни­цтво, а також овочівництво. Був у селі й млин.

Голод, холод, злидні піс­лявоєнної розрухи мужньо здолали жителі Гродзевого — і дорослі, і діти працювали на відбудові зруйнованих фа­шистами виробничих об'єктів. Будували й нові приміщення: дитячого садка, ФАПу, мага­зинів, автопарку, а також тва­ринницькі ферми.

Дружно працювали й на полях. В 1953 році виростили гарний урожай цукрових бу­ряків — понад 300 центнерів з гектара, що принесло в кол­госпну касу більш як мільйон карбованців. Славилося Гродзеве і врожаями кукурудзи. Приміром, ланка Федори Арсентіївни Кваші в 1958 році виростила на кожному гек­тарі по 78 центнерів качанис­тої, за що ланкова отримала звання «Майстер-кукурудзо-вод Черкащини», а згодом їй присвоєно звання «Майстер-золоті руки». Майже чверть століття ця невтомна трудів­ниця була ланковою рільни­чої ланки і за досягнуті успіхи нагороджена орденом Трудо­вого Червоного Прапора. Тру­дилася на полях і після вихо­ду на пенсію.

Всього 73 працівників по­лів і ферм цього села наго­роджені орденами і меда­лями. Серед орденоносців головний агроном В.П.Білоус, бригадир городньої брига­ди І.Т.Добриднюк, завідую­чий фермою великої рогатої худоби М.Т.Папірний, дояр­ка Н.С.Панасюк, ланкова Л.С. Уралова, механізатор А.С. Степанюк та багато інших.

На чолі сільської громади

В різні часи функціону­вання колгоспу імені Жда­нова в післявоєнний період його очолювали К. А. Таранюк, В.Ф. Нагорний, В.Й. По­ліщук, А.Г. Чекаленко, С.Ф. Запорожець, М.В. Руденко, С.А. Костенко, А.У. Добровольський, О.С. Кваша, кожен з яких вніс свій вклад у роз­будову виробничої бази гос­подарства. За ці роки було побудовано корівники, сви­нарники, вівчарник, конюш­ню, зерносховище, склад мі­неральних добрив, будинок тваринника, тракторний стан, водонапірну башту та інші не­обхідні селу об'єкти.

Зорганізовували од­носельців на добрі справи і очільники територіальної сіль­ської громади О.В.Панасюк, В.П.Білоус, А.П.Новіцький, В.Н.Лисий, О.С.Кваша, М.Ф.Парфенюк, М.М.Уманчик. Нині в селі головує П.І.Новіцький.

Шанують тих, хто прославив Гродзеве

Жителі Гродзевого свя­то бережуть пам'ять про уро­дженців села, які стали відо­мі в усій Україні. Серед них Герой Радянського Союзу Йо­сип Павлович Корчак, який в жовтні 1943 року організував переправу артилерії на пра­вий берег Дніпра, проявивши героїзм при взятті плацдар­му біля села Малий Букрин, де й загинув 29-річний майор. Звання Героя йому присвоєно посмертно. В 1950 році його останки з Букринського плац­дарму перевезено до рідного села — він покоїться поряд із воїнами, які загинули при ви­зволенні Гродзевого від фа­шистів. На цій могилі зведе­но постамент, який минулого року реставровано. Ім'я Йо­сипа Павловича Корчака но­сить одна із вулиць села.

В 80-х роках минулого сто­ліття 6 гродзевських хлопців стали учасниками бойових дій, виконуючи миротворчу місію в Афганістані. Це Микола Бесєдін, Микола Панасюк, Ан­дрій Скрипник, Михайло Папір-ний, Валерій Кучеренко, Віктор Шаргородський, які проявили себе хоробрими і відважними воїнами.

Та й в 1986 році, коли сталася аварія на Чорно­бильській АЕС, гродзевчани Дмитро Тиховод, Валерій Жигалюк, Анорбай Ташпулатов, Володимир Мельник, Дмитро Кріт, Григорій Рибак, Віктор Музика були в числі тих, хто там, біля розбурханого ре­актора, проявляли мужність і самопожертву в ім'я своєї Батьківщини, свого села, рід­них, дітей, майбутнього Укра­їни. На жаль, чотирьох із них уже немає на цьому світі. Всі вони знали, на що йдуть, і розуміли усю небезпеку для свого здоров'я, але думали про інших людей.

Ось такі люди живуть у славному селі на берегах річ­ки Уманки, яке влітку потопає в зелені садків та лісів, а ко­жен двір полум'яніє квітами.

Підготувала Т.БОРОДИНСЬКА за матеріалами, наданими сільською радою.

Новини інформагентств

Читати всі новини...