Люди, які занурюються в крижану воду

НЕ БІЙСЯ,

РОЗДЯГАЙСЯ

І ПІРНАЙ

Людмила Трум, редактор КП «Телекомпанія «Умань»

Напевно, це все молодість, коли ти хочеш спробувати щось новеньке. Насправді скупатися на Водохреще – це для мене такий собі виклик, адже я панічно боюся води. Серед наших друзів є ті, хто ходить до «Софіївки» на обряд, там і освячення ведеться, і лікар про всяк випадок на місці. Тому наважилася і я.

Заздалегідь не готувалася, хіба що морально. Як віруюча людина, переконала себе, що вода цього дня цілюща. Просто вирішила, що хочу бути здоровою, не хворіти. Сказала собі: не бійся, роздягайся і пірнай.

На сьогодні маю вже три занурення і готуюся до наступного, не купалася лише під час вагітності і після народження донечки. Це такі неймовірні відчуття: виходиш із води— і холоду просто не відчуваєш зовсім. Покупався і аж літати хочеться. Це круто перезавантажує!

ЦЕ НЕЙМОВІРНА ЕНЕРГЕТИКА

Наталія Склярук, вчитель польської мови, керівник гуртка «Графічний дизайн та верстка» Дмитрушківської ЗОШ

Все почалося з цікавості. Це був 2015 рік, коли я разом з подругою Анжелою таки вирішили піти скупатися. В мене, як і в багатьох інших людей, був стереотип, що у холодній воді буде холодно, а від цього можна відразу ж захворіти. Але насправді, якщо все правильно робити, то станеться з точністю до навпаки: холодна вода стимулює імунітет до захисту організму, а коли цим займатись постійно, то ще й загартує.

У воду занурююся поступово, по драбинці. Спочатку холодно, а як вистрибуєш з води — стає гаряче. Обтираєшся рушником, а тіло аж пече. Відразу ж п’ємо взятий з собою чай, аби не промерзнути.

Помітила, що після зимових водних процедур я стала почуватися ліпше. Мені дуже подобається це відчуття адреналіну, коли виходиш з води. Це абсолютна зміна ставлення до холоду і неймовірна енергетика.

купання

загартовує,

відновлює здоров’я

Володимир Бабій, уманчанин

Раніше дивувався, як не бояться весело, з радісними вигуками пірнати у крижану воду сміливці? Кілька років спостерігав за цим обрядовим дійством, проте ввійти у «купальню» не наважувався. Сталося все несподівано. Мене ніби хтось підштовхував. Я ввійшов в освячену ополонку і здивувався, що вода зовсім не холодна. Тричі занурювався з головою, а коли вийшов, відразу обтерся рушником, одягнувся, випив гарячого чаю і відчув, що моє тіло ніби відновилося, наповнилося особливою силою. Стало легким, голова світла, ритм серця спокійний. Це феноменальне явище не можна передати словами, його треба відчути. Я б назвав це благодаттю.

На Водохреще ходжу з сином. Він, як я колись, спостерігає за купальським процесом. Думаю, що з часом також полюбить моржування, проте не примушую і не пропоную, це справа добровільна. Розповідаю, що треба себе підготовити до занурювання у воду. Приймати контрастний душ, обливатись холодною водою. І повірити у цілющі властивості таких пірнань.

Я переконаний, що освячена в цей день вода має найсильніші енергетичні властивості, а купання загартовує, очищає душу, відновлює здоров’я, додає енергії, бадьорості. Саме тому з нетерпінням чекаю Йорданського водосвяття, щоб знову зануритися з головою у цілющу воду, яка символізує початок нового, зцілює, допомагає позбутися всіх бід і негараздів, дарує радість. Бо це свого роду зв’язок духовного життя з матеріальним світом. Адже недаремно його називають Богоявленням.

ЗАЛИШАЄМО

У ВОДІ

ВСІ БОЛЯЧКИ

Сергій Гнатюк,

керівник ФГ «Струмок»,

с. Городецьке

У нерозлучному тандемі з водою я прожив три роки. Це значить, бігав кожного ранку незалежно від пори року, займався вправами і закінчував плаванням у ставку. Ранковий заплив — найкращий, це заряд бадьорості на весь день.

Найкраще загартовуватися слід з літа чи з ранньої осені, коли ще приємна температура. Обливання, літній душ, потім вже сміливо йдете і купаєтеся у ставку, на завершення — збільшуєте час у воді. Бойовим хрещенням вважаю Водохреще. Головне — не переривати і не переохолоджуватися.

Особлива зимова купіль. Вона додає сил, бадьорості, загартовує організм. Заходиш у воду і залишаєш там усе старе, всі болячки, а виходиш вже здоровий, з хорошим настроєм.

Для мене це була величезна насолода, від якої не хотілося відмовлятися. Проте це ще і час, якого завжди бракує, це має бути способом життя, а в мене, було ще скільки іншої роботи: поля, пасіка, сад, постійні роз’їзди. На жаль, вже 10 років, як перестав займатися цим серйозно, але завжди пірнаю на Водохреще.

Записали

Любов ГОНЧАРУК

і Олена САМОТОКА