Передплатна кампанія - 2020 триває! Наш індекс: 61250.

10

власник кавового бізнесу про відновлення після карантину

Олександр Журавель розпочав свою справу сім років тому. Ідея відкрити в Умані автокав’ярню з’явилась у його брата. Сьогодні це автокав’ярні Coffee Mobile в Умані та Кропивницькому, кав’ярня Leonari в Умані, а ще вони продають каву в зернах та усе необхідне для приготування кави через інтернет-магазин.

За три дні навчитися варити каву нереально

Олександр Журавель розповідає, що варити смачну каву, насправді, не так просто, як здається.
— Насправді, щоб навчитися варити каву, трьох днів недостатньо. Як виявилось, і як би незручно це було визнавати, спочатку ми не вміли варити каву. Потім їздили на курси, збирали інформацію, випробовували, щось робили по-своєму.

11

Коли розпочинали, пропонували дев’ять різних напоїв. А з часом розширили своє меню десь до 30 напоїв. Та потім їх знову зняли, тому що автокав’ярні — це дуже вузький сегмент і багато на що немає попиту. Ми вирішили, що нам не потрібен широкий асортимент, а потрібна якість.

Запорука успішного бізнесу ― хороша команда

― У мене є чудова команда, чітко розділена робота. Кожна людина знає за що вона відповідає. Наприклад, кав’ярнею займається моя дружина, вона робить це найкраще. Кав’ярня — це не лише кава, а й затишок і певна атмосфера, за якою приходять люди. Якщо ж говоримо за автокав’ярню, то тут все націлено на те, що людина кудись поспішає, вона зупинилася, випила кави і пішла далі у справах. Кав’ярня і автокав’ярня — це зовсім різні речі, але там і там ми ставимося до своєї роботи з любов’ю.

Чотири місяці без доходу

— Через карантин ми не працювали два місяці. Роботи не було, доходів не було, а витрати нікуди не зникли. Наслідки карантину ми й зараз відчуваємо — люди стали менше купувати каву. У людей менше коштів, які вони можуть витратити на себе. Це дуже неприємно.
17 працівників кав’ярні Leonari та Coffee Mobile змушені були залишатися вдома без роботи. Проте, Олександр розповідає, що підтримували своїх працівників, як могли:

— У нас у кожного працівника накопичується певна сума коштів на рахунку, якраз на випадок форc-мажору. Ми, звичайно, не думали, що може відбутись такий глобальний форс-мажор, але все ж таки система накопичення, яку ми створили, нас врятувала і працівники не залишилися без кош­тів. Також тим працівникам, в кого була найбільш скрутна фінансова ситуація, ми виплачували аванс.

Нам довелося взяти кош­ти в борг, щоб реалізувати проекти, розраховані на майбутнє. Ми розраховували, що прийде весна і люди вийдуть гуляти, будуть пити каву, натомість — ми не працювали. Замість того, щоб «перекрити» зиму, довелося ще більше залізти у борги.

12

Свої боргові зобов’язання ми плануємо повністю повернути тільки в середині наступного місяця. В цьому основна проблема — щоб перекрити витрати за два місяці простою, нам знадобилось ще два з половиною місяці роботи. В сумі ми маємо чотири з половиною місяці без доходу. Та найбільше шкода втраченого часу. Але ми оптимісти.

Під час карантину допомагали медикам і місту

— До мене зверталися по допомогу як з адміністрації міста, так і з лікарні. Я не можу сказати, що це були якісь космічні суми і я думаю, що багато хто допомагав. Як ми знайшли можливість допомогти? А який вибір, коли потрібна допомога? Навіть, якщо не можеш допомогти у повному обсязі, то допомагаєш, як можеш. Ми забезпечували кавою і чаєм медиків, а також допомагали масками і антисептиками для лікарні.

— У мене найкраща команда — люди, з якими я працюю. Це однодумці, професіонали і я задоволений, що вони зі мною.

Вікторія КОВАЛЬ