Передплатна кампанія - 2020 триває! Наш індекс: 61250.

7

Віктор Гаврилюк ретельно зберігає в пам’яті образ батька — Героя Другої світової війни, який пройшов її дорогами з першого до останнього дня.

Григорій Гаврилюк часто розповідав синові про війну. У пам’яті хлопця зафіксувалися назви міст, сіл, бойовий шлях батька, все, що довелося побачити й пережити. З ранніх років він знав про жорстокі і вирішальні бої під Харковом, Курськом, Бєлгородом, Краковом, уявно поруч з батьком він вибирався з ворожого оточення в Зеленій Брамі, захоплювався мужністю й героїзмом радянських солдатів і офіцерів.

…22 червня 1941 року Григорія Гаврилюка мобілізували в 40-у танкову армію. Мотався на своїй вантажівці юнак, безперебійно постачав артилерійські снаряди, продовольство, спорядження, боєприпаси. Григорій Костянтинович брав участь в обороні блокадного Ленінграда, вивозив єдиною транспортною магістраллю через Ладозьке озеро евакуйований госпіталь, визволяв Україну, Польщу, воював в білоруських лісах, дійшов до Берліна, розписався на Рейхстагові й повернувся додому з перемогою. Вона дісталася молодому чоловікові дорогою ціною, залишивши у серці глибокі гіркі незабутні шрами. На війні його обминали кулі, хоч зі своїм бойовим другом-автівкою не раз потрапляв під нещадні ворожі бомбардування.

Крім Григорія на боротьбу з фашизмом були призвані і троє його братів. Із старшим Семеном вони бачилися на вій­ні двічі. А всі разом зустрілися після Перемоги вдома. Їх, чотирьох своїх синів-соколиків, дочекалася посивіла, від нескінченного тривожного очікування, матінка.

Про все це написав у листі до редакції В.Г.Гаврилюк, який свято береже пам’ять про батька, орденоносця, ветерана Другої світової війни, відважного захисника Григорія Костянтиновича Гаврилюка. І висловлює синівську вдячність поколінню, яке пішло у вічність.

Підготувала Любов ГОНЧАРУК