Передплатна кампанія - 2020 триває! Наш індекс: 61250.

Банери

Уманська зоря

Останні публікації

Погода

3

101 рік виповнився у березні газетному літопису нашого краю – «Уманській зорі». Поважний вік підказав нам тему, яка може зацікавити багатьох читачів. Особливо багаторічних прихильників газети, а таких у місті й районі немало. І вони зберігають цікаві газетні сторінки «УЗ» різних років. Тож пропонуємо нашим друзям поділитися цією інформацією. Якщо вона виявиться цікавою для широкого загалу, обіцяємо публікацію під рубрикою «Уманська зоря» про людей і час». Прем’єру рубрики пропонуємо сьогодні.

«Прекрасне своєю природою село Дубова, що розкинулась по обидва береги славно­звісної річки Ятрань, оспіваної в піснях... Але основна його окраса — працьовиті люди. Ось і нинішнього року дубівські хлібороби в складних спекотних умовах виростили і зібрали найвищий в районі урожай зернових та й в області зайняли третє місце по врожайності полів. Очолює господарство депутат районної ради А.М.Матерянський». Так у нарисі «Дубова - рідна сторона» («Уманська зоря», 2002 р.) писала тоді голова села М.В.Поліщук.

Хоч і не уродженка Дубової, Марія Василівна розповіла про багатьох дубівчан, про те, як вони присвятили Дню Незалежності України свято рідного села.

У далекому 1976 році за направленням прибула 19-річна вчителька початкових класів у Дубівську школу. А вже через рік завідувач районним відділом освіти В.П.Пустовий надіслав подячного листа на адресу Лебединського педучилища Сумської області: «Похвально про молодого вчителя висловилась велика група директорів шкіл району, які побували в неї на уроці під час семінару. Скрізь Марія Василівна заслужила повагу: керівників шкіл, відділу народної освіти, громадськості села, учнів школи».

Не відпустили дубівчани дів­чину з Вінниччини до батьків. Тут вона знайшла подружнє щастя з Яковом Васильовичем Поліщуком, народивши йому сина й доньку, тут дочекались онуків. Без відриву від роботи закінчила Уманський педуніверситет.

Щира, відверта, емоційна, відповідальна, весела - це все про Марію Поліщук. У сімейному архіві зберігається кілька десятків примірників «Уманської зорі», де мовиться добре слово про Марію Василівну як про молоду активістку, одну з кращих вчительок початкових класів району, згодом - авторитетного очільника сільських громад Дубової і Корж. Кута. Саме так, адже в 1982 році дубівська громада довірила їй посаду секретаря виконкому сільради. А потім майже 20 років Марія Василівна була сільським головою.

В 2001 році «УЗ» в нарисі Тетяни Бородинської «Я — сільський голова» розповіла про кращих сільських голів Уманщини: І.І. Ободовського (с. Городниця), М.А Осауленка (с.Бабанка), П.Ф. Оберемок (с. Полянецьке) та М.В.Поліщук. Про неї були такі рядки: «Робити людям добро — це її кредо», — так кажуть односельці про Марію Василівну, для яких вона ось уже 14 років і порадниця, і захисник, і режисер усіх свят у селі».

Розповідаючи про захоплення М.В.Поліщук, газета пише: «Марія Василівна віршує свої думки, а ще має талант до малювання, відтворює власне бачення природи, чудових квітів. Барвисті троянди розквітли і на спеченому нею торті, яким потім пригощала учасників конкурсу».

4

До речі, Марія Василівна й сама була активним дописувачем до «УЗ» і не лише до неї. Зокрема, в «Урядовому кур’єрі» за 2009 та 2010 роки знаходимо її цікаві кореспонденції «Урок родинознавства на Черкащині» та «Плекаймо родинне дерево». Без перебільшення скажемо, що на сторінках нашої газети Марія Василівна писала історію сіл, в яких працювала, і навіть на пенсії — активна учасниця життя громади, нині уже як голова ради сільських ветеранів.

Серед свідчень, які всебічно окреслюють багатогранну діяльність Марії Василівни, хочеться навести слова дубівчанки Ніни Іванівни Гук: «Такий організатор і керівник як Марія Василівна — це від Бога, це мудрість, чуйність, доброта, справедливість, вимогливість і людяність. Мабуть, немає в селі людини, яка б не подякувала організатору дійств: День села, Івана Купайла, вшанування пам’яті ветеранів, урочисті реєстрації подружніх пар та новонароджених, проводи призовників до армії, Обжинки. Особлива дяка літніх людей за українську православну церкву, яку село відкрило з ініціативи Марії Василівни».

Крім газетних сторінок, у сімейному архіві Поліщуків зберігається багато почесних грамот, дипломів, подяк від районної і обласної рад. Ось лише кілька документів, які свідчать про непрості, але успішні будні сільського голови. В 2003 р. голова районної ради А.А.Склярук вручив Дубівській сільраді Диплом за друге місце в районному конкурсі «Сільська рада 2003 року». В цьому ж році голова райдерж­адміністрації В.П.Мальченко нагородив М.В.Поліщук Почесною грамотою за сумлінне виконання заходів із безпечного пропуску паводкових вод. В 2004 р. ці очільники району відзначили Марію Василівну Дипломом «Жінка року» в номінації «Господиня села», а в 2007-му голова активу жінок району О.В.Тодчук оголосила подяку подружжю Поліщуків за збережені і пронесені крізь життя вірність і кохання.

Перегортаєш пожовклі газетні сторінки і згадуєш пам’ятні події, гарних душею людей, про яких постійно писала газета, і якими трималась і тримається наша земля. До честі нинішнього колективу редакції, він продовжує ткати килим історії рідного краю, розповідаючи про земляків та відомі події сьогодення, які вже завтра стануть історією. І в цьому дійстві - найголовніше і найпатріотичніше покликання газети. Дай, Боже, щоб якомога більше людей і зокрема керівників різних рангів розуміли цю святу місію газети і підтримували її мудрістю і виваженістю власних рішень і дій, особливо ж під час передплатних кампаній.

Гортала «УЗ» Валентина КОЗИЦЬКА, заслужений журналіст України