Передплатна кампанія - 2020 триває! Наш індекс: 61250.


Ми з родиною зібралися на відпочинок. Придбали квитки, упакували валізи. Ніщо не віщувало біди. Напередодні мені стало зле. Боліло в грудях, паморочилася голова, відчув, що німіє рука. Швидка приїхала вчасно. Пам’ятаю, як до кімнати ввійшла зовсім молода фельд­шерка. А ще … несамовитий крик доньки.

1

Коли повернулася свідомість, біля мене метушилися Сергій Ігорович Нєсвєтов та Дмитро Васильович Пироженко. Доставили в реанімаційне відділення міської лікарні. Згодом — до київського інституту серця Бориса Тодурова. Світила медицини, визначивши діагноз, неабияк були здивовані, що Наталія Падецька змогла вирвати мене з лабет смерті. Без спеціального обладнання самотужки приступила до реанімації: потужно робила штучне дихання та непрямий масаж серця. Кожна дорогоцінна секунда була на рахунку.

Коли на підмогу прибула кардіологічна бригада, Наталія Олександрівна була настільки виснажена, що ледь розмовляла. Наскрізь промоклий її одяг викручували, наче після прання.

Як одужав, зустрівся зі своїми рятівниками. Ще раз переконався: хороший медик — це не професія, це — покликання. Працювати у цій сфері можуть люди з добрим серцем, щирою душею, відповідальні. Віддані обраній справі, вони розуміють, що від їхнього діагнозу, прий­нятого рішення залежить життя хворих. І найвищою нагородою для них є вдячна усмішка і щире людське «Спасибі!».

Сергій ПОРХУН,

м.Умань