Передплатна кампанія - 2020 триває! Наш індекс: 61250.

Сьогодні нашим читачам ми пропонуємо розвіяти нудьгу довгих осінніх вечорів і зануритися у світ інтриг і хвилюючих розслідувань разом з героями детективу «Дружина молочника» від Дмитра БЕЗВЕРХНЬОГО.

«Дружина молочника» — це детектив, в якому добре зображене життя Умані початку ХХ ст. Блискуча коротка розповідь стала першою серед більш як 300 захоплюючих історій, що брали участь у конкурсі «Це ж елементарно сер» (2015 рік), і закріпила за тоді ще 19-річним Дмитром Безверхнім звання наймолодшого детективіста України.

Усі персонажі детективу осучаснені, а події — близькі до сьогодення. У головних героях ви навіть можете впізнати себе або ж свого знайомого — загалом тих, хто оточує тут і тепер. Детектив, як те і годиться, наповнений точними деталями, нюансами, якими так полюбляє смакувати читач, а таємниця злочину тримається до самого фіналу. Під підозрою будуть усі. То хто ж тоді скоїв злочин?

1895 рік

Умань

  

Високого зросту офіціант у накрохмаленій сорочці нарешті приніс тацю з наїдками. Подавали солодкі пампушки з абрикосовим джемом политі зверху липовим медом, в горнятку молоко й три (для кожного за столиком) чашечки чаю. Софія Павлівна Нрієвська вперше з часів свого нещодавнього одруження снідала не вдома з чоловіком, а в невеличкому ресторані нижнього поверху готелю «Лондон», що помпезно красувався поміж решти непримітних будиночків на Ринковій вулиці. Причиною цих вранішніх посиденьок стали дві не вельми вдатних події, і хоч із першою ще можна було якось миритися – вимушена поїздка чоловіка до Тульчина; то друга геть не вписувалась у найближчі плани пані Софії – покоївка Ольга подалась на похорони троюрідної тітки своєї давно спочилої матері в Паланку за вісім верств від їхнього міста. І аби не потерпати від самотності Софія пристала на пропозицію своєї давньої подруги Устини Марківни поснідати разом у місці де «ніби то й не погано готують», як казала Устя – в тому ж таки «Лондоні».

3

– Я дуже рада, що ви прийняли мене за свій столик, – з полегкістю мовила Анна фон Рей. Це була жінка років тридцяти з виразними вилицями й злегка гачкуватим носом, її тонкі, надміру червоні вуста прикрашала вдячна усмішка. Довге чорняве волосся було туго зібране на потилиці й лише декілька звивистих пасем необережно прилягли на її оголених плечах.

Детальніше...

9

Ніна Михайлова, голова уманського літературного об’єднання ЛітО

Багато хто з нас під час вимушеного «стриноження» в чотирьох стінах власного помешкання з подивом виявив, що вдома є непогана бібліотека. І перебираючи корінці не зовсім знайомих палітурок, постав перед вибором: що б це почитати? За підказкою ми звернулися до наших майстрів красного слова — уманських письменників.

Детальніше...