Передплатна кампанія - 2020 триває! Наш індекс: 61250.

6 червня відзначається День журналіста України. Напередодні професійного свята хочемо розповісти вам про двох уманських журналісток, які спробували себе у різних засобах масової інформації — це Олександра Погребняк та Анна Микульська. Дів­чата звикли завжди бути по інший бік мікрофона, диктофона чи камери. І, попри те, що за роки роботи у ЗМІ записали, зняли чи змонтували не одне інтерв’ю, розповідають про себе досить сором’язливо. Однак запевняють — ніколи не жалкували, що прийшли у журналістику. З нагоди професійного свята журналісток нагороджено Подякою міського голови.

4

Олександра Погребняк в журналістиці вже 18 років. Переважна більшість уманців чудово пам’ятають голос Олександри, яка розповідала місцеві новини.

— Мій батько радіолюбитель, працював на радіовузлі і так сталося, що була вакансія і я вирішила себе спробувати у цій роботі. Спочатку працювала на проводовому радіо, також деякий час була журналістом газети «Уманська зоря», із 2018 року працюю на «Телекомпанії Умань», — розповіла Олександра.

Розповідає, що з початком роботи на радіо довелося звикати і до свого голосу:

— Коли вперше почула свій голос у запису, зовсім не впізнала. Людина, коли говорить, сама себе чує зовсім інакше, ніж коли чує запис свого голосу. З часом я звикла чути свій голос у запису і не дивувалася, та й звикала не дуже довго.

Хоч сьогодні Олександра Погребняк і працює на телебаченні, та багато уманців, як і раніше, можуть чути її голос по радіо — вона також виготовляє новини і передачі для радіо «Умань», яке транслюється в інтернеті та на фм-частоті – 106,1:

— Виготовлення матеріалу для проводового чи для фм радіо — дуже схоже, не має принципової різниці. Просто новину робиш трохи інакше, а принцип роботи той же самий.

З усіх ЗМІ найцікавішим Олександра називає телебачення:

— Живі люди — ти з ними спілкуєшся, розмовляєш, бачиш їх, а потім показуєш людей і їхні цікаві історії по телебаченню. Також, коли приходиш на захід, не знаєш нічого ні про подію, ні про інформацію, яку отримаєш, і ти однією з перших дізнаєшся новину, володієш нею. Найцікавіше у роботі журналіста — дізнаватися нове.

5

Анна Микульська у журналістиці 19 років. Розповідає, що ще під час навчання у школі говорила, що буде працювати на телебаченні:

— Я приїхала до Умані у 2001 році. Моїм першим ЗМІ була телекомпанія «Ятрань», але я там постажувалася тиждень і покинула, мені там не сподобалося. А потім знайомий мого батька порекомендував звернутися на «Сатурн», де планували відкривати радіо «МІД-фм». Спочатку я працювала на радіо оператором ефіру, потім мене перевели оператором ефіру на телебачення, трохи пізніше стала відеоінженером — знімала і монтувала відео. З 2016 року працюю на «Телекомпанії Умань» — монтую відео, часом знімаю.

Анна стверджує, що усі етапи роботи у різних ЗМІ були дуже цікавими і кожного разу було багато різних відкриттів:

— Спочатку на радіо було дуже цікаво ставити музику — часто з редактором були проблеми, бо я, особливо вночі, ставила свою улюблену музику. Згодом почала на телебаченні монтувати вітання, стала цікавою красива картинка. Коли перевели на телебачення, спочатку навіть не вміла камеру у руках тримати, проте коли почала знімати, мені дуже сподобалося. Сьогодні люблю не лише знімати, а й монтувати свій відеоматеріал.

Анна розповідає, що хоч і працює у ЗМІ і робить новини, проте найбільше їй подобається знімати природу та макрозйомка.

— Для мене найважливіше, щоб знята мною картинка передавала емоцію. Я вважаю, що для телебачення картинка — це головне. Інколи відео можна зняти так, що для сюжету і текст не потрібно писати — все й так буде зрозуміло. Люблю, щоб картинка «говорила» правду.

Вікторія КОВАЛЬ.