Народ скаже — як зав'яже. А він каже: кому ві­йна, а кому — мати рідна.

На такі сумнющі розду­ми навели ціни на централь­ному ринку в неділю, 1-го бе­резня ц.р. Цукор — 18-20 грн. за кілограм, гречка— 28 грн. і т.д. Торговельники хором пояснюють: долар скаче як скажений пес.

Але дозвольте запитати: цукор, гречку і інші крупи ви що, за долари купували? Та ж цукру на складах лежать тисячі тонн.

До речі, в Києві він чо­мусь по 13 грн. за 1 кг.

Що не кажіть, а вміють наші торговельники набива­ти кишені і на спільному горі, і на переляканому населен­ні. Тепер тисячі тонн різних круп шкідники поїдатимуть в довірливих громадян, а не на складах торговельників. Пригадайте ажіотаж з сіл­лю в минулому році. Тоді за­пасливі громадяни вигріба­ли по 3-4 тонни солі за день. А завезена нова партія солі зразу зросла в ціні. Тепер та­кий же сценарій з цукром і крупами.

Найлегше в тилу начепи­ти національний прапорець на машину і демонструвати в такий спосіб свій патріотизм.

Набагато важче залиша­тись людиною і громадяни­ном в нелегкий для нації час.

Пропоную нашим мо­лодим активістам провести таку акцію: на товари за не­правдоподібно завищеними цінами чіпляти російський триколор, вимагаючи від та­ких продавців кількатисячних внесків на потреби АТО.

Уманчанам же раджу: не виручайте спритників, не ку­пуйтесь на базікання про-плачених автобусних агіта­торів.

В.КАРПЕНКО.