Передплатна кампанія - 2020 триває! Наш індекс: 61250.

Останні публікації

Погода

1

Отець Олександр, протоієрей Свято-Троїцької церкви

Щорічно 22 березня православні християни вшановують пам’ять Сорока святих, які віддали своє життя за любов до Ісуса Христа. Свято має кілька назв: Сорок святих, Сорока мучеників, Великомучеників Севастійських.

Сорок мучеників Севастійських — це святі перших століть християнства. Коли давньоримський імператор Костянтин Великий видав указ, який дозволяв християнське віросповідання, його співправитель Лікіній, затятий язичник, вирішив у своїй частині імперії не допустити розповсюдження цієї віри. У війську мав він мужню дружину із сорока хоробрих воїнів-християн, які вийшли переможцями з багатьох битв. Коли воїни відмовилися принести жертву язичницьким богам, їх кинули до в’язниці. Воїни почали ревно молитися і одного разу вночі почули голос: «А хто витерпить до кінця, той спасеться».

Під час суду чоловіки сказали: «Візьми не тільки наше військове звання, а й життя наші, для нас немає нічого дорожчого за Христа Бога». Їх знову кинули до в’язниці. Ніч пройшла у молитві і знову почувся голос Господа: «Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. Не бійтеся, бо отримаєте вінці нетлінні».

Після чергової відмови зректися християнської віри воїнам придумали страшну кару: у холодну і вітряну ніч роздягнули всіх та завели до Севастійського озера (сучасна Туреччина), вкритого кригою. Тоді була люта зима. Аби підсилити страждання, на березі для тих, хто відступництвом захотів би врятувати своє життя, затопили лазню. Коли холод досяг крайньої лютості і тіла святих обледеніли, один із сорока не витримав і побіг до лазні. Але тільки він вступив на її поріг і відчув тепло, як відразу ж упав і помер.

Святі мученики взялися посилено молитися, щоб Господь укріпив їх. Зненацька стало світло, лід розтанув, і вода в озері потеплішала. Один сторож бачив це, він подивився вгору і побачив 39 пресвітлих вінців, які опускалися на голови страждальців. Зі словами «І я — християнин» він зайшов до мучеників у воду і став молитися: «Господи, Боже, я вірую в Тебе, в Котрого ці воїни вірують. Приєднай і мене до них, щоб сподобився постраждати з Твоїми рабами».

Вранці варта побачила усіх живими і сказала, що це чародійство. Святих мучеників вивели з озера і піддали новому катуванню — їм перебили молотами гомілки, після чого тіла поклали на колісниці та повезли на спалення. Коли багаття згоріло, сталося диво: кістки мучеників лишилися цілі. Через три дні мученики з’явились у сні блаженному Петру, єпископу Севастійському, і тоді він віднайшов їхні останки і поховав з честю.

Пам’ять святих 40 мучеників - в ряду найбільш шанованих свят і пам’яті святих.